Планувалося, що до 2016 р. український режисер Михайло Іллєнко закінчить роботу над епічним кинополотном «Толока» (за мотивами вірша Шевченка). Фільм пережило чимало труднощів, проте майстер сподівається на щасливий фінал. Задум картини з'явився у Іллєнка ще в 1967 р. Зйомки почалися в 2013-му, а підготовка до них – на 15 років раніше.
Саме тому можна сподіватися, що пробуксовки у знімальному процесі тимчасові, і картина все-таки вийде на широкий екран. Режисер планував презентувати кіно в березні 2014 р. – до 200-го дня народження Тараса Шевченка. Цей жест був би дуже символічним: за останні 50 років ні один твір поета-романтика, генія української літератури, не було екранізовано.
Однак цим планам не судилося втілитися. Вихід «Толоки» відкладено на невизначений термін. Почати розмову про фільмі було б логічно з його назви: воно з самого початку було символічним, однак з часом знайшла ще один смисловий аспект – фактично вся робота над картиною перетворилася в глобальну толоку. Але про це нижче.
Толока як культурне явище була відома слов'янам східної (українці, росіяни, білоруси) і балтійської груп, а також деяких фінно-угорським племенам. Ідея толоки полягала в тому, щоб разом, «всім світом», робити одноразову трудомістку роботу. Зазвичай це були термінові заняття на зразок збирання врожаю, вирубування лісу, спорудження будинків і чищення водойм. Толокою називали також спільний випас худоби.
Таку роботу практикували також у тому разі, якщо хтось із сусідів хворів або помирав. Тоді громада збиралася і допомагала родині впоратися з тими справами по господарству, які вимагали великих трудовитрат. Толока – неоплачувана праця. Але якщо доводилося допомагати комусь конкретному (наприклад, сусіди збиралися будувати будинок, копати або чистити колодязь тощо), то і правила були іншими.
У цьому випадку господареві належало пригощати прийшли. Закінчення робіт зазвичай зазначалося веселощами, піснями і танцями. У часи кріпацтва толока була повинністю, однак до 1848 р. її ліквідували. Більше до безкоштовної роботи насильно не залучали. Проте як елемент культури і правовий звичай, нехай і в менших масштабах, толока існує донині.
Саме цю ідею – спільними зусиллями справлятися з труднощами, не залишати своїх у важку хвилину, – Михайло Іллєнко і заклав у свій фільм. А основою для сюжетної лінії стала фабула вірша Тараса Шевченка «У тієї Катерини» («У тієї Катерини»).
Вірш «У тієї Катерини» – найкоротший з усіх написаних Шевченком. У ньому всього 67 рядків, у яких поет розгорнув повноцінне оповідання. Вірш написано в жанрі балади і сходить до сюжету народної пісні про «троезелье» – чарівній квітці, барвінку. Пісня існує в великій кількості варіантів, але її сюжет – покарання невірної дівчини.
У центрі вірша Шевченка — образ молодої красуні Катерини. До неї в гості приїжджають троє закоханих у неї козаків-запорожців. Кожен готовий багато віддати за любов дівчини. Один з них каже, що якби був багатий, пожертвував би всі свої гроші. Другий каже, що якби був сильний, віддав би всю свою силу. А третій – що немає такої справи, на яке він не зважився б заради красуні Катерини.
Дівчина заявляє, що готова піти заміж за того, хто визволить з турецького полону її рідного брата. І запорожці пускаються в шлях. Перший тоне при переправі через Дунай, другого садять на палю, а третій добирається до місця призначення, у Бахчисарай, визволяє молодої людини і привозить його до Катерини. Однак виявляється, що красуня обдурила запорожця.
Хлопець, вызволенный з турецької неволі, не брат їй, а коханий. Дізнавшись про обман дівчата, запорожці вбивають її, ховають у полі і удвох їдуть геть, у степ, де братаються. Катерина чудово знала, чим закінчиться історія, якщо комусь із запорожців все-таки вдасться звільнити її коханого. І розуміла, що ніхто з чоловіків не пробачить їй обману, а брехня буде покарана.
Тим не менш, дівчина не зупинилася і поставила на кон найдорожче, що у неї було – життя. Все для того, щоб врятувати коханого. Саме цю ідею Іллєнко і поклав в основу «Толоки». Фільм буде вільною імпровізацією на тему вірші Тараса Шевченка, а формула, яку режисер називає головною думкою картини – ми, для себе і про себе.
По суті, картина буде розповідати про українську історію. Історії, яка рухається по колу: кожен раз свобода змінюється рабством, а рабство – свободою. Учасники проекту називають це кармою і сподіваються, що, показавши шлях народу через символ і алегорію, зможуть розірвати порочне коло. У центрі оповідання виявиться головний символ фільму – українська хата. Кожен відрізок історії буде закінчуватися її руйнуванням.
Кожен раз Катерина буде відбудовувати свій будинок, щоб врятувати його і всіх тих, хто в нього буде – і все ж дочекатися коханого з далекої дороги, з війни. Фільм покаже українську історію крізь призму її найтрагічніших подій. Недовгий вік будинку: від монгольської навали до війни, від революції до окупації, від колективізації до голодомору, від індустріалізації до Чорнобиля. Катерина 14 разів скличе толоку і вибудує хату. Організатори кінопроекту кажуть:
«Протягом століть, коли Україну розривали на шматки, нас об'єднувала саме толока. Навіть якщо вчора ви посварилися з усіма сусідами, завтра вони прийдуть на допомогу, тому що відмовитися від толоки – гріх. Толока була символом воскресіння на руїнах старого будинку воскресав новий. Жодна хата в Україні ніколи не була «скраю» – завжди в центрі громади.»
Режисером фільму, як вже було сказано, став Михайло Іллєнко, один з найвизначніших сучасних українських режисерів, представник цілої династії кінематографістів. Троє братів Іллєнків – видні діячі радянського і українського кіно. Старший, Вадим, увійшов в історію кіно як талановитий оператор. Саме він стояв за камерою під час зйомок комедії «За двома зайцями»
Середній, Юрій, в якості оператора працював з Сергієм Параджановим над фільмом «Тіні забутих предків», а також зняв картини «Білий птах з чорною ознакою» (для цього фільму він також написав сценарій), «Легенда про княгиню Ольгу», «Лебедине озеро. Зона» та ін. За свої заслуги в області кінематографа Юрій Іллєнко отримав Національну премію імені Тараса Шевченка – вищу державну нагороду України. Син Юрія, Філіп, актор і продюсер, очолює Державне агентство України з питань кіно.
Михайло Іллєнко, молодший з братів – режисер, сценарист і актор. Керує факультетом Київського кінематографічним національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, нагороджений Державною премією України імені Олександра Довженка, йому присвоєно звання Заслуженого діяча мистецтв України. У списку його робіт — «Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля Пагоди» (премії фестивалів «Золотий орел», «сузір'я», «Стожари»); «Сьомий маршрут»; «Той, хто пройшов крізь вогонь».
Крім того, Михайло Іллєнко є засновником та незмінним організатором фестивалю українських короткометражних фільмів «Відкрита ніч». Захід проводиться щорічно під відкритим небом на Андріївському узвозі, в ніч з суботи на неділю в останні вихідні червня. Дочка Михайла Іллєнка, Іванна — балерина і актриса. Вона виконує в «Толоці» головну жіночу роль.
Іванна Іллєнко дебютувала на широкому екрані у «Фучжоу», де знялася разом з легендарним Богданом Ступкою. За роль у картині актриса отримала гран-прі фестивалю «Стожари». Її можна також побачити у фільмі «Той, хто пройшов крізь вогонь» в ролі дочки вождя. У фільмі також знімаються актори Богдан Бенюк, Дмитро Лінартович, Дмитро Рыбалевский, Сергій Романюк та Олег Примогенов.
На жаль, зараз зйомки заморожені. Головною проблемою проекту стало фінансування. За словами режисера, бюджет фільму був затверджений у 2012 р. Відповідно до законів України, фінансування проекту повинне було здійснюватися навпіл державою (Державним агентством України з питань кіно) та благодійним фондом. 50% потрібної суми (9 млн. грн.), держава виділила в термін, і в лютому 2013 р. режисер почав зйомки.
Проте благодійний фонд, який обіцяв підтримку, з невідомих причин свої обіцянки не дотримав. Тому вже через п'ять місяців, у липні, процес був зупинений. На той момент команда встигла відзняти близько 45% фільму. Прем'єра призначена на березень 2014-го, була перенесена на невизначений термін. У листопаді 2014 р. Верховна Рада України вирішила забезпечити 100%-ве фінансування створення фільму з державного бюджету.
На жаль, цієї суми на завершення зйомок було б недостатньо. До моменту підписання рішення Ради ціни в країні зросли і вже не вкладалися в бюджет, прийнятий в 2012-м. Змінилися курс валют, ціни на послуги, паливо та матеріали. Крім цього, зупинка у знімальному процесі (а вона тривала більше року – 15 місяців) означає, що багато підготовчих робіт доведеться виконати заново. І не тільки їх.
В касті «Толоки» спочатку значився Віталій Лінецький, талановитий актор, Заслужений артист України, двічі лауреат премії «Київська пектораль». Іллєнко почав зйомки з самого складного епізоду фільму. В уривку знімався Лінецький, грав одну з чотирьох головних ролей, а разом з ним ще 15 акторів і 100 чоловік масовки. 16 липня 2014 р. Віталій Лінецький по безглуздій випадковості загинув на 43-му році життя. А значить, і зйомку, і витратну експедицію на річку Рось доведеться повторити.
За підрахунками команди фільму, до листопада 2014-го бюджет фільму виріс на чверть від суми, яку передбачалося витратити з самого початку. Оскільки половини запланованої в 2012 р. суми, яку режисерові пообіцяла Рада, буде недостатньо, команда прийняла рішення шукати залишок коштів самостійно. З цим рішенням на початку листопада 2014 р. проект вийшов на краудфандинговую платформу BiggggIdea, де творці фільму сподіваються зібрати ще 2 млн. грн., аби закінчити зйомки.
Так кіно стало толокою і саме по собі. Станом на кінець липня 2015-го спільними зусиллями вдалося поповнити бюджет картини трохи більше, ніж на 38 тис. грн. Тому можливість виходу фільму в 2016-му поки виглядає досить сумнівно. Навіть якщо зйомки проспонсорують, відзняти матеріал і змонтувати його команда навряд чи встигне. Михайло Іллєнко невпинно говорить про важливість проекту для історії і сучасності України, і не залишає спроб завершити зйомки.
Збір коштів на платформі BiggggIdea триває. У будь-який час будь-яка людина може пожертвувати на зйомки суму від 50 грн. і отримати подарунок від команди – що саме, залежить від розміру допомоги. Крім того, «Толоку» підтримують і інші ініціативи. Наприклад, організація «Культурний проект». Перерахувавши певну суму в допомогу фільму, в якості винагороди можна було вибрати відвідування лекції з історії України.
Не зупиняється і робота над відзнятим матеріалом. Так, у квітні 2015-го Іллєнко організував пересувний кінотеатр і вирушив з ним на Донбас, в зону проведення антитерористичної операції. З собою взяв картину «Той, хто пройшов крізь вогонь», та кілька коротких метрів з фільмотеки фестивалю «Відкрита ніч» та 20-хвилинну «Толоку». Не уривки, а повноцінний фільм з завершеною сюжетною лінією. Режисер іронічно називав ці покази полупремьерой. Іллєнко каже:
«Поки не зможу повернутися до зйомок «Толоки», буду їздити з волонтерами, щоб хоч так продовжити життя фільму. Хочу відчути актуальність нашого часу. Без цього сьогодні безглуздо завершувати «Толоку».»
Залишається стежити за подіями і чекати новин від режисера. Сподіваємося, що фільм все-таки побачить світ. Судячи по ідеї, філософського наповнення і тизера, за масштабом і епічності полотна, «Толока» може наблизитися до «Поводырю» Олеся Саніна, а по глибині – до легендарного «Вавилона ХХ» Івана Миколайчука. Поки ясно одне: якщо картина все-таки буде закінчена, пропускати її не варто.
Переклад закадрового тексту:
Коли зруйнований будинок, попелище стає фундаментом. Коли перемагає біда, рани лікує любов. Коли спустошена земля, надію шукають в останньому зерні. Коли Бог убитий, неминуче воскресіння. Фільм Михайла Іллєнка. Фільм-драма. Фільм-притча. Фільм-нагадування. «Толока».
